5.5 Українська лексика з погляду стилістичної маркованості

Терміни (від лат. terminus — рубіж, межа) — слова або словосполучення, що “означають поняття певної галузі науки, техніки тощо. Специфічними ознаками термінів, на відміну від звичайних загальновживаних слів, є: системність; наявність іефініції (чіткого визначення); тенденція до однозначності щонайменше в межах певної галузі знань; стилістична нейтральність; точність значення; висока інформативність. Терміни становлять один із найбільших шарів лексики будь-якої мови, ізо пояснюється різноманіттям сфер і галузей діяльності людини в сучасному світі.

Поділ лексики на таку, яка більше або менше характерна певному стилю, — досить умовний, оскільки чіткої межі між багатьма сферами людського життя не існує, а отже, не існує й чіткої межі між словами, якими обслуговуються ці сфери. Отже, можна говорити лише про стилістичну маркованість або стилістичну нейтральність слів мови.

Графічно розподіл лексики за стилями можна зобразити так:

Тут колами позначена лексика, притаманна різним стилям (розмовно-побутовому, офіційно-діловому, науковому, конфесійному, художньому, епістолярному, публіцистичному), а зони перехрещення вказують на співіснування тих самих слів у різних стилях

Стилістично нейтральні слова становлять значний шар словникового складу мови. їх ознаками є те, що, по-перше, вони вживаються в різних стилях мови, а по-друге, зрозумілі всім носіям мови. Отже, ознака нейтральності безпосередньо пов’язана із загальновживаністю слів. До цього шару лексики відносяться слова на позначення явищ природи, рослин, тварин, осіб за статтю, соціальним статусом, національністю, спорідненістю, предметів побуту, ознак, дій, процесів

і станів, просторових, часових, кількісних, мірних понять тощо.

Стилістично марковані слова кількісно перевищують нейтральну лексику. Віднесення слів до стилістично маркованої лексики здійснюється з урахуванням їх діалектної природи, термінологічності, емоційної забарвленості, соціально обмеженого вжитку. Тобто ознака стилістичної маркованості лексики безпосередньо пов’язана зі спеціальними прошарками лексики — діалектизмами, професіоналіз-мами, термінами, жаргонізмами, арготизмами, а також емоційно забарвленими словами.

Найкрупніший розподіл стилістично маркованої лексики відбувається по лінії усне мовлення / писемне мовлення.

Усне мовлення найбільшою мірою співвідноситься з розмовно-побутовим стилем і лише частково з іншими стилями (науковим (наукові доповіді, звіти); публіцистичним (різні розмовні радіо- та тележанри — репортажі, інтерв’ю); офіційно-діловим (доповіді, звіти на нарадах, конференціях, професійне між-особистісне спілкування); конфесійним (проповіді, сповіді), художнім (відображення усного мовлення в художніх творах). Характерними ознаками слів, що вживаються в усному мовленні різних стилів, є виразне експресивно-оцінне позитивне й негативне значення, певна ненормативність та ін. Наприклад, в усному мовленні можливе вживання слів зі зменшено-пестливим (пор.: пити — питоньки, питусі, питусечки, питутоньки), згрубілим (пор.: баба — бабище, бабура, бабенція) значенням; варіантів слів на позначенням осіб (пор.: професор — професорка, *професорова, *професорша).

Писемне мовлення, яке реалізується в різних стилях, більш унормоване. Саме на його зразках виразно виявляється специфіка стилів у вживанні лексики.

Цей матеріал взято з книги Довідник ЗНО з української мови та літератури