§ 20. Як жив український народ у XIX столітті

Які зміни в житті українського народу відбувалися упродовж XIX століття?

Історія українського народу XIX століття цс історія сподівань і прагнення змін. В обох імперіях серед населення переважало селянство, яке прагнуло кращого життя, вільного й заможного.

Історія в ілюстраціях

З чого видно, що перед нами селянська сім’я? Яка це сім’я за своїми статками - багата чи бідна? Що дозволяє вам так стверджувати?

Найзаповітнішою мрією селян були воля й земля. Селян обурювало те, що вони залежали від своїх власників - поміщиків - і не мали землі, на якій би відчули себе справніми господарями. Важким тягарем на плечі лягла панщина - обов'язкова праця на землі господаря власними знаряддями. Встановлену кількість днів селяни своїм плугом орали панську землю, засівали її, власними серпами й косами збирали врожай і обмолочували збіжжя ціпами на панських токах. Іноді траплялося так, що на власному клаптикові землі селяни збирали врожай в останню чергу. Селянські сім'ї здебільшого були великими. І основною проблемою, яка поставала перед батьками, була: як нагодувати й одягнути родину.

Свою тугу за волею й кращою долею народ виливав у піснях. Ці пісні є неоціненними історичними джерелами.

За горою за крутою косарики косять Та у пана Саливона собі хліба просять.

Ой косили косарики півтори неділі, -Не бачили косарики хліба ні скоринки.

Молодая дівчинонька, чого з лиця спала?

«Така тепер, козаченьку, панщина настала.

Що в неділю раненько усі дзвони дзвонять,

Молодії отамани по улицях ходять:

“Ой годі вам, добрі люди, до церкви ходити.

Беріть ціпи та лопати та йдіть молотити”».

Надії селян справдилися лише в середині XIX століття. У 1848 році селяни Галичини отримали довгоочікувану волю. Панщина скасовувалася. Кожній сім’ї давали земельний наділ. І хоча землі бракувало, вона була своєю. На теренах Російської імперії звільнення з кріпацтва відбулося лише в 1861 році. Селян зобов’язали сплатити викупні платежі. Очікувані зміни викликали розчарування.

Поміркуймо

Чому панщина лягла важким тягарем на плечі селян? (Використайте у відповіді фрагменти пісень).

Українська історія XIX століття наводить нам ряд прикладів, коли колишні кріпаки, викупившись із неволі, ставали успішними підприємцями. До зачинателів підприємництва в Україні належать родини Симиренків та Яхненків. У 40-х роках XIX століття вони створили промислово-торговельну фірму «Брати Яхненки і Симиренки». Ця фірма займалася виробництвом і продажем цукру. Окрім того, фірма торгувала борошном, перепродувала худобу. Отримані прибутки брати вкладали у будівництво нових підприємств. У 1848 році поблизу села. Млі-єва (Черкащина) вони побудували семиповерхову цукроварню. Замість застарілої техніки вмонтували нове обладнання.

За яку б справу не бралися брати, в усьому мали успіх. У 1859 році до них у гості завітав Тарас Шевченко. З побаченого Шевченка найбільше вразило селище, яке збудували підприємці для своїх робітників. Воно нагадувало той райський куточок, про який мріяв кожен працюючий. Уявіть поселення з вимощеними вулицями, газовими ліхтарями, крамницею, лікарнею, школою, театром, зручними для проживання будинками. І це тоді, коли більшість міст ще на мала ні бруківки, ні освітлення. Браги розуміли, що результати праці робітників залежать не тільки від устаткування, але й від умов їхнього проживання. У 1860 році Платон Симиренко дав гроші для видання повної збірки ІІІевченкового «Кобзаря».

Поміркуймо

Чому Т. Шевченка найбільше вразило селище, у якому проживали робітники? ІЦо п цьому населеному пункті було незвичним?

Українські підприємці XIX століття були й щедрими меценатами. Розвиток освіти, науки, мистецтва, видання книг потребували чималих коштів. У 1911 році на рахунках родини Терещенків у закордонних банках лежало більше 13 млн карбованців. На добродійні справи родина витратила майже 5 млн карбованців. Такі вчинки повністю відповідали гаслу родинного герба - «Прагнути до громадських справ». Родина Терещенків на сво’і кошти побудувала в Києві дитячий притулок, лікарято, дві гімназії. Зібрання художніх полотен родини склало основу Київського музею російського мистецтва.

Унікальну колекцію творів мистецтва зібрав колекціонер-меценат Богдан Ханенко. Це зібрання склало основу Київського музею західного та східного мистецтва. На кошти Ханенката за його участю провадилися археологічні розкопки на Київщині. Упродовж тривалого часу він фінансував видання часопису * Старожитності Придніпров’я».

Справами меценатства на західноукраїнських землях займалися представники греко-католицької церкви. Життєвий шлях і вчинки відомого митрополита Андрея Шептицького є підтвердженням того. У 1913 році він заснував у Львові Український національний музей і став його головним меценатом. Шептицький допомагав приватним школам. За свої кошти посилав молодих священиків для навчання до Риму, Відня. Став ініціатором від-V? * ^{госп1талі}р У Львові. Тривалий час митрополит підтримував Sa^rTROM ^М^^{СТРІВ на}Р°Д^них промислів, науковців, опікувався Р    * Просвіта* і спортивним товариством «Пласт»

Поміркуймо

Якими справами залишили по собі пам’ять українські меценати? Терещенки: ...

Ханенки: ...

А. Шептицький:

Словник

Меценат — покровитель наук та мистецтв; людина, що матеріально підтримує і фінансує власними коштами розвиток освіти, науки, мистецтва тощо.

Тік - розчищений майданчик для обмолоту зернових.

Ціп — ручне знаряддя для обмолоту зернових культур, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем короткого дерев’яного бича, кияка.

Цікаво знати

- За рівнем життя українське населення в кінці XIX століття залишилося позаду країн Західної Європи. Датчанин щороку споживав 2166 фунтів хліба, німець - 1119, угорець - 1264. Тим часом в Україні, яка вважалася житницею Європи, середньорічний рівень споживання становив лише 867 фунтів (1 фунт - 0,4 кг).

Працюємо з історичними джерелами

Умови життя шахтарів Донбасу

«Приміщення, у яких жили тоді шахтарі, були дуже жахливими; у хорошого поміщика худоба утримувалася в кращих умовах, ніж нещасні шахтарі, які жили в землянках. Землянки ці були викопаними в землі ямами, вкритими земляним двосхилим дахом, якщо на рівному місці,

і односхилим дахом, що спирався одним краєм на землю, а другим на стінку, складену з каміння...; не тільки підлоги в цих землянках не було, але навіть не було дерев’яних нар... Опалювалися землянки чавунними грубками, які були одночасно і вогнищами для приготування їжі, проте і цих огидних приміщень, незважаючи на те, що вони коштували гріш, не вистачало, (часто на одних і тих самих місцях вночі спала денна зміна робітників, а вдень - нічна».

1. У яких умовах проживали шахтарі Донбасу? 2. Чи могли бути вдоволені шахтарі умовами свого проживання? 3. Як ви гадаєте, у яких умовах повинні жити робітники, що працюють в шахті?

Запишіть до робочого зошита

-    Життя українських селян у XIX столітті було важким, тому, що ...

-    У 1848 році селяни , а в 1861 році селяни ... отримали ...

-    Успішними підприємцями і меценатами, ідо вийшли з селян, були ...

Домашнє завдання

*    Прочитайте § 20. Як жив український народ у XIX столітті.

*    Дайте відповідь на запитання:

X. Які зміни в житті українського народу відбувалися упродовж XIX століття?

2. Чому більшість українських селян у XIX столітті не могли організувати справу так, як Симиренки та Яхненки? Що для цього їм не вистачало?

*    Виконайте завдання:

1.    Поділіть параграф на частини і підберіть до кожної з них назву.

2.    Складіть рогповідь на тему "Українські меценати".

Це матеріал з підручника Вступ до історії України 5 клас В. Мисан