Колорит

Щоб залишити на згадку портрет друга чи мальовничий пейзаж, сучасній людині достатньо скористатися фотоапаратом або відеокамерою. Та, незважаючи на це, твори, які створили художники, цінуються дуже високо. Річ у тім, що художник у картині зображує головне, відкидаючи випадкові деталі і кольори.

Найчастіше живопис передає образ в усьому багатстві фарб. Художнім перетворенням цього колірного багатства є колорит (від латинського соїог - колір). Колорит - це ніби «колірний одяг» картини. У ньому важлива не кожна з колірних плям, а їхнє співвідношення саме за кольором та розміром. Колорит може бути світлим і темним, теплим і холодним залежно від того, які кольори в ньому переважають.

Найважливіша складова частина колориту - колір. Кольори бувають по-різному насичені світлом. Наприклад, світло-сині або темно-сині. Вони можуть бути яскраві або стримані, спокійні.

Важливу роль у живописному зображенні відіграє локальний колір. Це той колір, який люди вважають власним кольором

предмета. Наприклад, яблуко - червоне, листя - зелене. Та якщо ми придивимось уважніше, то помітимо, що цей предметний колір складається з безлічі відтінків. Відтінки виникають з різних причин. Іноді колірний рефлекс відбивається від предмета або драпіровки, розміщених поряд. Особливо багато колірних відтінків буде на блискучій глянцевій поверхні, яка віддзеркалює все, що є навколо, але не буде ніяких на оксамитовій тканині.

Живопис відтінками одного кольору називається гризайль (від французького gris - сірий) і трапляється доволі рідко. Кольори в живописі «взаємодіють» між собою. Вони можуть підсилювати або, навпаки, нейтралізувати один одного, змінювати свій відтінок залежно від того кольору, який поряд. Так, насичений синій колір поряд із світло-блакитним буде виглядати темним, а поряд з дуже темним коричневим - стане яскравим і легким. Тому і в роботі треба зображувати колір такого відтінку, якого він набуває у порівнянні, у сукупності з іншими кольорами.

Колорит малюнка може виражати якусь ідею, настрій, допомагати створювати яскравий художній образ, що запам’ятовується надовго. Наприклад, якщо нам потрібно підкреслити у своєму малюнку веселий настрій весняного дня або свята, краще вибирати яскраву гаму із чистих кольорів.

Ахроматичні (сірий, білий, чорний) і наближені до них кольори допоможуть відобразити сум, задумливість. У світлій гамі легше відобразити романтичний сюжет, і навпаки, темна гама пасує для відтворення трагічних, драматичних сюжетів.

1.    Що таке колорит? Який буває колорит?

2.    Які локальні кольори мають предмети навколо вас і які відтінки, рефлекси ви на них бачите?

3.    У якій гамі ви уявляєте ранок на лісовій галявині чи вечірнє місто? Тепла чи холодна вона? Чисті чи ахроматичні кольори в ній переважатимуть?

Намалюйте композицію-спогад у теплому або холодному колориті.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі.

План роботи:

•    На аркуші паперу скомпонуйте зображення.

•    Вирішіть, які зображення будуть більші, а які - менші.

•    Підготуйте малюнок до подальшої роботи: зітріть усі допоміжні лінії, які ви використовували для побудови, зайві лінії.

•    На палітрі поруч підберіть колір, який відповідає кольору, наприклад, тла. Почати роботу фарбами краще з тих кольорів, які вам зрозумілі.

•    Порівняйте і спробуйте відтворити різницю відтінків різних частин малюнка, де створюється найбільший контраст.

Шовкуненко Олексій Олексійович (18841974) - український художник. Народився в Херсоні. Навчався в Одеській рисувальній школі, потім - у Петербурзькій академії мистецтв. На повну силу непересічний талант

О. Шовкуненка розкрився в 1920-1930-х роках. Художник працював у різних жанрах. Він створював великі серії акварелей, на яких зображено фабрики, заводи, міста, проникливі портрети сучасників, пейзажі. Величезна енергія і романтична піднесеність митця відчуваються в його барвистих, урочистих натюрмортах. Особливо часто О. Шовкуненко зображував квіти, наприклад розкішні букети бузку.

Етапи роботи над живописом

1.    Для роботи з акварельними фарбами треба підготувати папір. Можна скористатися альбомом із цупкими аркушами паперу. Щоб папір не деформувався від води під час роботи, аркуш краще наклеїти по периметру (якщо є така можливість) на дощечку-планшет або використати спеціальну склейку з акварельного паперу, яку можна придбати в магазині.

2.    На аркуш спробуйте нанести лінійне зображення натури. Це робиться з урахуванням вимог композиції (їх було розглянуто, коли описували етапи роботи над рисунком). Рисунок під живописну роботу має бути лінійним, без штрихування і зайвих ліній, чистим, легким.

3.    Починайте писати фарбами по всій площині аркуша, широко, без зайвої деталізації, залишаючи недоторканими тільки місця полисків. Під час першого прописування не зловживайте «складними» кольорами, бо в подальшій роботі може виникнути відчуття «забрудненості» кольору.

4.    Подальша робота полягає в безперервному порівнянні тональних і колірних співвідношень. Ви маєте визначити, яка частина роботи має найтепліше забарвлення, яка -найхолодніше, де в натурі найтемніше місце, а де -найсвітліше. Ці місця будуть орієнтирами у вашій подальшій роботі.

5.    Поступово просуваючись до завершення роботи, ви можете помітити якусь помилку в кольорі. Тоді на палітрі знайдіть такий відтінок, який можна додати до зображення, щоб воно стало більш подібним до натури. Наприклад, помітивши, що тло в роботі холодніше, ніж у натурі, достатньо перекрити його тонким шаром фарби теплого кольору. Доповнивши один одного, верхній і нижній шари фарби дадуть потрібний відтінок. Таке прозоре перекриття одного кольору іншим називають лесуванням.

6.    Наприкінці уважно все порівняйте і визначте найсвітліші місця, «пригасивши» те, що заважає, поглибте найтемніші плями, якщо вони недостатньо темні, порівняйте колірні співвідношення.

ФАРБИ ТА ТЕХНІЧНІ ПРИЙОМИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Акварельні фарби розчиняються водою. Тому в назві цих фарб є латинське слово aqua - вода. При накладанні одного кольору поверх іншого нижній шар фарби світиться крізь усі інші, «як дно просвічується крізь шар води». Цей ефект прозорості - головна і характерна риса, що відрізняє акварель від інших живописних матеріалів. Роль білого кольору в акварелі відіграє білий папір, на якому виконується робота. Для акварельних робіт використовують білячі або колонкові пензлі. Технічні прийоми під час роботи акварельними фарбами різні: широкі та дрібні мазки, лесування.

Гуашеві фарби також розчиняються водою, але, на відміну від акварельних, вони непрозорі. їх називають покривними, тому що один колір при накладанні його зверху перекриває інший (якщо нижній шар фарби вже висохнув). У вологому стані ці фарби змішуються між собою, утворюючи різні відтінки. Враховуючи всі ці властивості, гуашшю можна працювати як на білому, так і на тонованому папері. Для роботи використовують білячі, колонкові, борсукові пензлі та пензлі з вушних волосин. Технічні прийоми роботи такі самі, як із аквареллю.

Основою олійних фарб є олія.

Вони не розчиняються водою. Ці фарби потребують спеціальних розчинників. Порівняно з іншими такі фарби дуже довго висихають. Щоб прискорити висихання цих фарб, застосовують спеціальні «лаки для художніх робіт». Лак додають до розчинника і цією сумішшю «пишуть» роботу. Повністю закінчений твір, на якому висохли фарби, іноді вкривають лаком, щоб «поглибити» кольори, надати роботі блиску.

Олійні фарби можуть бути покривні і прозорі, залежно від задуму художника. Для олійних фарб застосовують щетинні пензлі. Для роботи над деталями використовують тоненькі колонкові пензлі. Роботи виконують на спеціально заґрунтованому полотні або картоні.

Технічні прийоми роботи олійними фарбами - мазки. Мазки можуть бути рельєфні чи дрібні, як цяточки, ця техніка крапкування в живописі називають пуантелізмом.

Темперні фарби розчиняються водою, вони непрозорі. їх також називають покривними. Ними, як і гуашшю, можна працювати як на білому, так і на тонованому папері. Але вони годяться і для роботи по дерев’яній поверхні, по полотну.

Основа в темпері - клей. Найдавніші темперні фарби робились на основі яєчного жовтка і називались яєчною темперою. Такими фарбами писали іконописці. Для роботи застосовуються білячі, колонкові, борсукові пензлі та пензлі з вушних волосин.

Це матеріал з підручника Образотворче Мистецтво 5 клас С.М. Железняк