Народна Освіта » Мистецтво » Ілюстрація

НАРОДНА ОСВІТА

Ілюстрація

Ілюстрація (від латинського прояснювати) - це зображення, яке пояснює й доповнює літературний текст. З ілюстраціями ми стикаємося в книжках, журналах, можемо побачити їх у давніх рукописах.

Чи помічали ви, що ілюстровані книжки читати набагато цікавіше? Книжка стає ніби змістовнішою, більше розповідає нам. Ми дізнаємося не тільки що трапилося з героями, а й які вони були, можемо побачити детальніше їхній одяг, предмети навколо них. Навіть добре знаючи сюжет, гарно ілюстровану книжку хочеться роздивлятися знову й знову. Бо така книжка - мистецький твір.

Першими ілюстраціями вважаються кольорові малюнки, що прикрашають давньоєгипетські папіруси. Їх згортали в сувої.

Коли з’явився пергамент, його виготовляли з обробленої шкіри ягнят. Спочатку пергамент також згортали в сувої, але з IV ст. його стали нарізати на окремі аркуші і зшивати в зошити, а кілька зошитів - у кодекс, тобто знайому нам книжку. Форма кодек-

су залишалась і тоді, коли замість коштовного пергаменту почали застосовувати папір. Така форма збереглася й до нашого часу.

У кодексах, як і в сувоях, ілюстрації відповідали фрагменту тексту, біля якого вони розміщувалися. Вони мали назву мініатюри від латинського найменування червоної фарби - мініум, яка переважала у старовинних ілюстраціях. Художник також прикрашав книгу орнаментами й художньо оформлював першу літеру розділу -ініціал.

До кращих зразків високохудожніх книг належать: Остромирове євангеліє (найдавніша пам’ятка українського письменства часів Київської Русі), київський Псалтир (XIV ст.), а також уславлений «Пишний часослов герцога Жана Беррійського» (XV ст.), який проілюстрували брати Лімбург. Мініатюри присвячені місяцям року і зображують різні сцени з життя людей. Подібні до них старовинні книжки можна побачити в музеях України, зокрема в Музеї книги та друкарства на території Києво-Печерської лаври.

У XV ст. в книжковій справі стався переворот: книжки почали

друкувати. Друкованими стали й ілюстрації. У XVI ст. друкарні виникають і в Україні. Серед найкращих тогочасних українських граверів почесне місце належить Іллі, який в XVII ст. працював у Києві в Лаврській друкарні. Із часом техніка друку вдосконалювалася.

На початку XX ст. художники петербурзького товариства «Мир искусства» почали розглядати книжку як своєрідний ансамбль, єдине ціле, яке складали: літературний зміст, шрифт, оформлення обкладинки і сторінок, ілюстрації. Ці прогресивні принципи декорування книжки втілив у своїй творчості видатний український графік Г. Нарбут. Його твори належать до перлин українського мистецтва XX ст.

До розуміння книжки як твору мистецтва художники знову повернулися в 1960-х роках. Тоді з’явилися книжки з ілюстраціями С. Адамовича, А. Базилеви-ча, Г. Якутовича та ін., що й досі є гордістю української графіки.

1.    Пригадайте ілюстрації до казки, оповідання чи повісті, вивчених на уроці літератури. Які з них вам запам’яталися і чому?

2.У    якій техніці виконано ілюстрації у вашій улюбленій книжці? Як ви гадаєте, чи залежить вибір графічної техніки, у якій виконуються ілюстрації, від сюжету літературного твору?

3.    У якій графічній техніці ви виконали б ілюстрації до своєї улюбленої казки, оповідання, повісті? Чому?

Користуючись порадами в підручнику (стор. 62-63) щодо створення ілюстрації до літературного твору, створіть ілюстрацію до улюбленої книжки (або проілюструйте твір літератури, який ви зараз вивчаєте на уроках літератури).

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

ЕТАПИ РОБОТИ НАД ІЛЮСТРАЦІЄЮ

Читаючи буль-який літературний твір, ми полумки чи на окремому аркуші паперу окреслюємо найвиразніші епі-золи, що найбільше запам’ятовуються. Потім настає черга ескізу.

1.    На ескізі ми розробляємо варіанти характерів персонажів, їхні рухи, композиційне положення олин щоло олного. Можна зазирнути ло книжок з історії костюмів (якщо твір історичний), ло енциклопелії про тварин (якщо йлеться про них), поцікавитись, як полібні завлання вирішували хуложники. Це не означає, що треба перемальовувати їхні твори, варто лише брати їх за приклал і робити свою оригінальну ілюстрацію.

2.    Ескізів-пошуків має бути лекілька, бо найперше рішення не завжли буває найліпшим. Зупинившись на найвлалішому ескізі, ми починаємо його леталізувати. В ілюстрації вкрай важливо не робити розбіжностей із текстом. Якщо написано, що сукня червона, а очі сині, то так і має бути в ілюстрації, а не навпаки. Для буль-якої зміни мусить бути змістовне пояснення.

3.    Деталі в ілюстрації мають «працювати» на розкриття змісту. Зайві полробиці, якщо вони лобре пілібрані і лоречні, зроблять сюжет цікавішим. А якщо вони пілібрані невлало, то тільки заплутають глялача, зроблять роботу незрозумілою.

Останній, пілготовчий, етап (якщо ілюстрація кольорова) -ескіз у кольорі. Мистецтво ілюстрації ловолі лемократичне, тобто не обмежене жорсткими правилами. Малюнок можна розміщувати в колі, квалраті, брати в рамку, «вихолити» за межі рамки, робити малюнок ло самого краю сторінки («навиліт»), з «вільним краєм», кольоровий, тональний, лвома кольорами тощо. Головне, щоб зміст його сюжету вілповілав змісту літературного твору і розкривав його.

 

Це матеріал з підручника Образотворче Мистецтво 5 клас С.М. Железняк

 

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 29-01-2014, 15:33, Переглядів: 5196