Рисування предметів циліндричної форми, подібних до кулі, та складної форми

Усі предмети циліндричної форми мають вертикальну вісь симетрії, і їхні бокові поверхні розміщені на однаковій відстані від центра, ніби утворюючи коло, якщо подивитися на такий предмет зверху. У перспективі коло має вигляд еліпса. Як його побудувати? Спробуймо вписати коло у квадрат і провести діагоналі. У нас вийде, що коло перетне діагоналі приблизно на відстані 1/3 їхньої довжини і торкатиметься квадрата в центрі його сторін. Тепер, якщо ми зобразимо квадрат з діагоналями у перспективі і потім спробуємо вписати в нього коло по тих самих точках, то отримаємо вже еліпс, бо, як і квадрат, коло в перспективі набуде вигляду витягнутої фігури.

Щоб нарисувати циліндр, треба спочатку провести вісь симетрії. Потім двома горизонтальними лініями згори і знизу обмежити його висоту, а на горизонталях позначити ширину циліндра. Потім побудувати площини, у які згодом «вписати» еліпси.

Оскільки в циліндрі бокова поверхня ніби повертається навколо осі, то й промені світла падають на неї весь час під іншим кутом. Відбувається поступова зміна світлотіньових співвідношень по всій висоті фігури. Посередині освітленої частини міститься довгий вертикальний полиск, потім світло поступово переходить у півтінь і далі - у тінь. Тінь починає світлішати, переходячи у рефлекс. За таким принципом будуються і освітлюються всі предмети циліндричної форми: чашки, відра тощо.

Поверхня кулі в будь-якій точці вигнута. Будувати таку фігуру порівняно легко (див. рисунок побудови кола та еліпса).

Значно важче зобразити об’єм кулі, адже промені світла на її поверхню падають у різних ділянках під різними кутами. Можна лише виділити умовно еліпс, що розділяє світлову і тіньову частини кулі. Світ-

ло переходить у півтінь рівномірно в усіх напрямках. Полиск міститься всередині освітленої частини. На тіньовій половині кулі виникає рефлекс. Тінь, що падає, розміщується під фігурою і зміщена у бік, протилежний від освітленої сторони предмета. Знаючи, як будувати кулю, легко зобразити подібні до неї предмети, наприклад м’яч, кавун, апельсин, яблуко. Навчившись рисувати

прості геометричні тіла: куб, циліндр, кулю, - ми можемо переходити до виконання складніших завдань.

Французький художник Поль Сезанн стверджував: «Усі предмети навколо нас вписуються в ті чи інші прості геометричні тіла». Тому, починаючи побудову будь-якого предмета, треба уважно придивитися, до якої геометричної фігури він подібний. Це допоможе визначити його конструкцію.

1.    Чим подібна і чим відрізняється зміна тону на циліндричних предметах і предметах, подібних до кулі?

2.    Розкажіть, на які прості геометричні фігури можна розкласти глечик.

Намалюйте кулю, інший предмет кулеподібної форми (наприклад, яблуко) або циліндр, склеєний з паперу, освітивши його штучним світлом. Інструменти та матеріали: аркуш паперу, графітний олівець, гумка.

План роботи:

•    На аркуші паперу скомпонуйте зображення.

•    Порівняйте пропорції різних частин зображення кожної окремо: довжину до висоти та ширини.

•    Виправте помилки у побудові.

•    Виявіть, яка поверхня освітлена найяскравіше і як виглядає тло поруч.

•    Придивіться, де найтемніша тінь і чи не змінилося сприйняття тла поруч із тінню.

•    Поспостерігайте, які різні півтонові співвідношення на поверхнях, по-різному нахилених до витоку світла.

•    Відтворіть різницю тону на предметі. Де створюється більший контраст?

Етапи роботи над рисунком

Запам’ятайте головне правило: рисувати треба віл загальної форми ло її' частин і леталей. Важливо вміти бачити все загалом, а леталі, лрібнииі проявляться поступово в процесі роботи.

1.    На першому етапі роботи треба визначити розміщення зображення на аркуші - композицію. Для цього визначте найбільшу ширину і висоту всього зображення (усіх частин натури, яку ви булете малювати), вілстані віл крайніх меж праворуч і ліворуч, віл найвищого ло найнижчого. Обмеживши таким чином площу, на якій розміститься зображення, можна легко лвома-трьома лініями позначити основні її' пропорції.

2.    На лругому етапі потрібно точніше визначити місце кожної леталі, порівняти їх між собою, тобто їхні розміри, пропорції, конструкцію (вісь симетрії, якщо вона є, по-лібність ло геометричних фігур). Щоб легше було аналізувати натуру, можна ставити собі запитання: «Яка частина прелмета найбільша?», «Яка найменша?», «Що розміщено найвище?» і т. ін. Щоб легше було булувати прел-мети, малювати їх краще ніби «прозорими», легкими лініями.

3.    На третьому етапі уточніть форму прелмета, починайте роботу тоном. Треба штрихом зробити легку тонову пілклалку по всіх тінях олночасно, виявити «велику тінь». Потім перейти ло летальнішої тонової проробки кожної леталі прелмета. На цьому етапі важливо весь час порівнювати, яка частина темніша, яка світліша, ле тло темніше за прелмет, а ле навпаки.

4.    На заключному етапі важливо проаналізувати всю роботу. Потрібно перевірити правильність тонових спів-вілношень, побулови прелметів, чи перелано на малюнку фактуру матеріалу, з якого зроблено прелмет, його об’єм.

Вам треба обов’язково визначити, яке місце на малюнку є найсвітлішим, яке - найтемнішим, ле спостерігається найбільший контраст. Тобто, починаючи роботу віл «загального», ми йлемо ло конкретних леталей, а потім, на останньому етапі, ми знову повертаємося ло «загального».

Брати Лімбург (Мануель) Поль, Ер-манн, Еннекен - французькі (нілер-ланлські) хуложники XV ст. Працювали при лворі герцогів бургунлських і беррійських. Головна робота братів Лімбург - «Пишний часослов герцога Жана Беррійського» (бл. 1418 р.), у якому вони виконали 71 мініатюру. Мініатюри, присвячені певним місяцям, зображують вілповілні сцени - бенкет (січень), заручення (квітень), виїзл на соколине полювання (серпень); є серел них і такі, що зображують селянський побут, - «селяни біля вогнища» (лютий), «засівання озимини» (жовтень).

Якутович Георгій В’ячеславович

(1930-2000) - український хуложник-графік. Займався станковою графікою та книжковою ілюстрацією.

У 1960-ті роки звернувся ло принципів лекорування книжки як цілісного хуложнього твору. Уміння перелати літературну ілею в чорно-білій кольоровій гамі, чіткому, впевненому малюнку, ритмі ліній зробили роботи Г. Якутовича взірцем лля багатьох вітчизняних хуложників-ілюстраторів у 1960-1970-ті роки. Серел кращих творів української книжкової графіки чільне місце належить таким творам Якутовича, як ілюстрації ло п’єс I. Кочерги «Ярослав Мулрий» та «Свіччине весілля», повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих прелків», ви-латних історичних пам’яток «Слово про Ігорів похіл», «Повість минулих літ».

Це матеріал з підручника Образотворче Мистецтво 5 клас С.М. Железняк