Світлотінь

Перед нами лежить аркуш паперу. Ставлення до нього в нас має бути трохи інше, ніж у людини, яка вирішила, скажімо, написати листа. Для нас, як і для художника, аркуш ніби вікно у той простір, який він уявляє і хоче намалювати. З лінійних малюнків ми починаємо свої перші художні спроби.

Для того щоб зобразити предмет об’ємним, ми маємо виявити на ньому світло і тіні. Як вони розміщуються?

Закономірності розміщення світла і тіней на предметі легше помітити, якщо освітити його направленим збоку електричним світлом (наприклад, настільною лампою, що стоїть недалеко від предмета). Найсвітлішим місцем є полиск. Це та поверхня, що розміщена найближче до світла і перпендикулярно до його променів, ніби перетинає їм шлях. Освітлені ділянки поруч із полиском - зона світла. Що більший кут нахилу поверхні від напрямку променів, то більше вона занурюється у півтінь. Той бік предмета, на який зовсім не потрапляє світло, міститься в тіні.

Але якщо уважно придивитися до тіньового боку предмета, можна помітити, що він ледь-ледь освітлений. Звідки? Це - відблиск, віддзеркалення світла від освітлених ділянок поруч. Таке ледь помітне випромінювання на тіньових ділянках називають рефлексом.

Рефлекс завжди міститься у власній

Власна тінь - це темний, протилежний освітленому, бік предмета.

тіні предмета. Предмет має також і тінь, що падає. Вона виникає з протилежного від світла боку, там, де зображуваний нами предмет перешкоджає променям світла потрапити на площину, тінь ніби падає від нього. Вона здебільшого темніша за власну.

Отже, послідовність зміни тону (ступінь яскравості, різниці між темним і світлим) на поверхні предмета така: полиск - світло - півтінь - власна тінь -рефлекс - тінь, що падає. Виконуючи малюнок, «затемнювати» тіні та півтіні треба штрихом, а не замальовувати олівцем як заманеться.

Штрих - це коротка рисочка, лінія, яку ми робимо гостро заточеним графітним олівцем. Білий папір просвічується між тонкими лініями, і тому з першого разу досягти темного тону неможливо. Щоб його досягти, поверх першого шару штрихів ми маємо накласти другий, третій і т. д. Змінювати напрямок штриха треба поступово.

На предметах штрих треба накладати за їхньою формою, повторюючи напрямки і зміни форми. Це також допомагає зобразити об’єм.

1.    Якою є послідовність зміни тону на поверхні предмета?

2.    Що таке рефлекс?

3.    Чим відрізняється власна тінь від тіні, що падає?

4.    З яких простих геометричних форм складаються навколишні речі?

5.    Який предмет яскравіше освітлений: той, що ближче до джерела світла, чи той, що далі? Чому?

Спробуйте штрихами різних напрямків відтворити округлу або прямокутну форму. Покладіть на стіл зігнутий в різних місцях папір, наприклад паперовий літачок. Освітіть його з невеликої відстані штучним світлом (настільною лампою) і спробуйте відтворити гру світлотіні на ньому.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, олівець, гумка, чорна гелева ручка.

План роботи:

•    На аркуші паперу скомпонуйте зображення.

•    Порівняйте його пропорції загалом.

•    Порівняйте пропорції різних частин зображення між собою: довжину до висоти та ширини.

•    Виправте помилки в побудові.

•    Виявте, яка поверхня освітлена найяскравіше і як виглядає тло поруч.

•    Де найтемніша тінь? Чи не змінилося сприйняття тла поруч із тінню?

•    Поспостерігайте, які різні півтонові співвідношення на гранях, по-різному нахилених до витоку світла.

•    Відтворіть різницю тону на грані згину паперу і подалі від нього. Де створюється більший контраст?

Це матеріал з підручника Образотворче Мистецтво 5 клас С.М. Железняк