«Без верби й калини нема України...» твір-ровповідь

У кожного народу є свої улюблені речі, дерева, рослини. І в українців вони є. Верба, калина, барвінок — це споконвічні атрибути українського народу. Верба  — це символ краси, неперервності життя, бо й саме дерево дуже живу­чі' і давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Калину пов’язують і народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки яго- іи калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду. Ось чому на весільних дівочих і парубочих сорочках, на рушниках вишивали кетяги  калини.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Бо вогненні грона — наша кров червона.

Зоряна калина — і краса, і врода...»

Калина — це також символ кохання, краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, в білому вбранні. А восени ніби горить фонами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, нею лікуються. Народ склав про цю рослину багато легенд і пісень.

Ще одна рослина, без якої важко уявити українську оселю, — це барвінок.

Листя залишається зеленим і морозної зими, і спекотного літа. Вважалося, що ио посадить у себе на подвір’ї барвінок, той обов’язково матиме щастя. У барвінкові криється могутня цілюща сила, яка перемагає тяжкі недуги.

Барвінок є символом кохання. Багато пісень і казок присвячені цій чудовій рослині.

Несе Галя воду, коромисло гнеться,

За нею Іванко, як барвінок, в’ється.

У давнину цю рослину не дозволялося викидати на смітник, бо тоді родину  мало спіткати нещастя.

Наша Україна завжди славилася не тільки волелюбним народом, а й славетною історією. Адже здавна українці пишаються ще й символами-рослинами: вербою, ліщінною, барвінком. Бо вони теж є частиною історії України. Тому й кажуть, що без верби і верби і калини нема України..