Народна Освіта » Світова література » Чарівний світ літератури й мистецтва у поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці»

НАРОДНА ОСВІТА

Чарівний світ літератури й мистецтва у поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці»

Цикл уроків за поезією М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці»

5 клас (За програмою Державного стандарту базової і повної загальноосвітньої середньої освіти)

Урок 1

Тема: Чарівний світ літератури й мистецтва у поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці»

Мета: ознайомити учнів із короткими відомостями життя російської поетеси

            М. Цвєтаєвої; розвивати навички словесного малювання, творчі здібності, вміння коментувати прочитане; виховувати любов до книги.

Обладнання: портрет М. Цвєтаєвої, ілюстрації до біографії поетеси.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграф: Книги-морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хто труду мав досить,

Дивні перли виносить.

                            Іван Франко

 

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово вчителя

Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе. Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передавати їх наступним поколінням. Книзі ми завдячуємо тим, що сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. В наш час на заміну друкованим книгам приходять електроні. Але прихильників традиційних книжок завжди буде багато, адже спілкування з друкованою книгою викликає особливе відчуття, ніби спілкування з живою людиною.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота з епіграфом.

- Як ви розумієте слова Івана Франка: «Книги – морська глибина»?

- Що мав на увазі автор: «Дивні перли виносить»?

2. Вступне слово вчителя про поетесу

Любов до книги в кожному з нас приходить в дитинстві. І дівчинка, про яку сьогодні піде мова, полюбила їх у ранньому дитинстві. Подивіться на портрет. Кому знайоме це обличчя? Це поетеса Марина Іванівна  Цвєтаєва. Якщо нам пощастило б потрапити до неї додому, то почули б дзвінкі голоси – піаністки Марії Олександрівни, її брата Андрій, сестра Марини Анастасії. Ви би подивилися навколо й здивувалися кількості книг. Місто Москва отримала у подарунок від сім’ї Цвєтаєвих три бібліотеки: батька, матері, дідуся. В цьому будинку всі любили читати книги.

3. Огляд біографії поетеси.

Марина Іванівна Цвєтаєва наро­дилася 26 вересня 1892 року в Москві. її батько, професор Мос­ковського університету Іван Володи­мирович Цвєтаєв, був засновником і першим директором Музею мис­тецтв - нині Державний музей образот­ворчого мистецтва імені О.С. Пуш­кіна, в якому зібрані шедеври живо­пису і скульптури. Мати, Марія Олександрівна Мейн, була таланови­тою піаністкою, ученицею видатного російського композитора Антона Рубінштейна,  також захоплюва­лася поезією, писала вірші. "У нашому домі музика лилася звідусіль", - згадувала Марина Цвєтаєва про роки свого дитинства. Марія Олек­сандрівна хотіла бачити в майбутньому Марину теж піаністкою. Молодша сестра Марини Цвєтаєвої Анастасія не мала музичних здібностей, тому всі надії батьки покла­дали саме на Марину. Рояль змалку став великим другом Марини Цвєтаєвої, вона була зачарована тим, як зсере­дини, з переплетення струн і оксамитових молоточків на­роджувалися мелодії. Пізніше, коли Марина Іванівна ста­не поетесою, музикою буде просякнутий кожний її вірш, тому невипадково багато її творів стали піснями, роман­сами, що звучать і нині.

"Усю музичну класику ми, коли стали дорослими, впізнавали як "мамине" - "це мама грала". Бетховен, Гайдн, Шопен, Гріг... Під їхні звуки ми засинали. І ось перший Мусин виступ! Я побачила її на естраді, з довгим ру­сявим волоссям, зібраним бантом над чолом, у картатій сукні. Спокійно, наче доросла, вона сиділа за роялем і, не  звертаючи уваги на зал, дивилася на клавіші роялю. Коли я почула її гру і захоплення залу, моє серце сповнилося ніжності до старшої подруги дитинства. Я нікого, крім неї, не бачила... Вона грала на роялі так само пристрасно, як і читала вірші, які теж в її виконанні ставали музикою..." Сестра Анастасія про виступ шестирічної Марини Цвєтаєвої.

Дуже рано до Марини Цвєтаєвої прийшло розуміння того, що більше, ніж рояль, вона любить книги. З чотирьох років вона самостійно чи­тала, поєднувала слова римами, а з п'яти років почала пи­сати вірші, причому не тільки російською, а й французь­кою і німецькою. Марина Цвєтаєва завжди говорила про те, що книги, які вона читала в дитинстві, стали її добрими супутниками на все життя, вона поверталася до них неод­норазово, осмислювала їх по-новому в зрілі роки. І це цілком природно для кожної людини, адже улюблені книги стають для нас немовби членами нашої родини, ми не мо­жемо розлучитися з ними ніколи... Будинок Цвєтаєвих, що знаходився у центрі Москви, часто відвідували друзі батьків - вчені, музиканти, пись­менники, художники. Іван Володимирович Цвєтаєв, вив­чаючи все життя твори мистецтва, вважав, що тільки мис­тецтво може змінити людей, зробити їх добрішими, світлішими серцем. Доньки Марина і Анастасія (у сім'ї їх, звали Муся і Ася) зростали в атмосфері служіння красі. Марина Цвєтаєва відзначалася незалежністю характеру, наполегливістю і самостійністю у досягненні мети. Вона завжди шукала власних шляхів у житті й мистецтві. В шістнадцять років вона поїхала до Парижа слухати лекції з історії літератури в одному із найдавніших університетів Європи — в місті Сорбонна. А 1910 року, ще навіть по закінчивши гімназію, вона потайки від рідних видає свою першу поетичну збірку "Вечірній альбом". Читачі, які познайомилися з цією книгою юної авторки, одразу зрозуміли, що в Росії з'явилася нова зірка поезій. Доля не завжди була прихильною до Марини Цвєтаєвої. Їй із сестрою довелося пережити жахливі роки рево­люцій і війн, які розлучили їх із батьківщиною і зруйнували дім дитин­ства, в якому їм було так тепло й затиш­но в колі улюблених книг, які під звуки музики вони читали біля тата й мами… Однак навіть у найважчі роки втрат і пе­чалі Марина Цвєтаєва знаходила спасіння й душевну розраду у твор­чості. Силою творчої уяви вона линула у світ свого дитинства, світ мистецтва, любові й людяності, де почувалася вільною і щасливою.

4. Читання поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» (у перекладі Ігора Папуши) вчителем.

- Чи сподобався вам вірш і чому?

- Якай настрій викликають ці рядки?

- Які почуття поетеси відбилися у цьому вірші?

- Пригадайте своїх улюблених героїв?

5. Історія створення вірша.

Вірш написаний приблизно в період 1908—1910-х років. У той час Марина Цвєтаєва почала готувати до друку свою першу книгу - "Вечірній альбом". Твір "Книги и червоній палітурці" увійшов до розділу "Дитинство" Молода авторка відчувала, що її дитинство відходить у минуле, попереду на неї чекало велике доросле життя. Але у подальшу путь вона взяла із собою незабутні враження і спогади про твори мистецтва (музики й літератури), яка полюбила з дитинства. В уяві героїні вірша тісно переплелися реальні події дитинства, образ мами і літературні події та персонажі, які для Марини Цвєтаєвої зажди були живими.

6. Коментар

Палітурка - обкладинка, оправа для зброшурованих листків книги, зошита і т. ін. з картону, матерії, шкіри тощо.

Едвард Гріг (Норвегія), Роберт Шуман (Німеччина), Цезар Кюї (Росія) – композитори XIX століття. Їх об’єднує втілення в творчості переплетіння народних образів, казкових сюжетів, природи народного краю.

7. Словесне малювання.

Усно намалюйте картини, які ви побачили.

8. Бесіда за змістом.

- Як часто поетеса звертається до книг?

- Що ви собі уявляєте, коли читаєте ці рядки?

На лампі мерехтять вогні…

Як добре з книгою у хаті.

- Хто ці герої: Геккельбері, Беккі, індіанець Джо, Принц, Жебрак?

- Що вам відомо про них?

- З ким порівнює автор Тома?

- Хто такий Діоген, «що в бочці мешка»?

- Що відчуває дівчинка, коли читає книги?

- Чи є у вас бібліотека? Які у вас улюблені книги?

- Якій людині належать слова:

  -Та чом би серед любих книг

 Знов з лампою не задрімати?

 О золоті мої часи,

 Палає серце на папері!

(Слова вже дорослої людини)

9. Виразне читання поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» учнями.

10. Робота з текстом

- Чому автор ставить в кінці речення три крапки?

- Знайдіть в тексті діалог. Як його треба читати?

- Знайдіть в тексті звертання. Прочитайте їх виразно.

11. Творче завдання за варіантами.

Скласти план відповіді.

І варіант. Останнє вітання з дитинства.

ІІ варіант. Як гарно з книгою у хаті.

ІІІ варіант. Разом з героями книг удома.

12. Виразне читання поезії М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» мовою оригіналу вчителем.

ІV. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

 - Який урок отримала героїня поезії? (Урок добра)

 - Що ви запам’ятали сьогодні на уроці?

 - Чи можна сказати, що  «Книги в червоній палітурці»  вчить нас читати?

2. Заключне слово вчителя.

Дорослою Марина Цвєтаєва не один раз згадувала своє золоте дитинство. Вона була вдячна матері Марії Олександрівні за те, що відкрила чудовий світ природи, подарувала їй радощі дитинства, чарівні свята сім’ї, різдвяні ялинки, дала у руки краще з океану книг.

V. Домашнє завдання

1. Написати відгук про свою улюблену книгу.

2. Підготувати виразне читання вірша М. Цвєтаєвої «Книги в червоній палітурці» ( на вибір учня переклад або мовою оригіналу)

 

Переглянути наступний урок

Автор: admin от 19-01-2014, 09:50, Переглядів: 19276