Генріх Гейне - Задзвени із глибини (читати онлайн, аналіз, критика) + біографія Гейне

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ

(1797-1856)

Гуляю між квітками

І сам між них розквітну...

Генріх Гейне

Сторінки життя і творчості

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 р. в м. Дюссельдорфі. З 12 років починає писати вірші. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для сина* але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддають до торговельної школи. 1816 р. він потрапляє в Гамбург, до свого дядька Соломона Гейне, під керівництвом якого вивчає комерційну справу. Однак Генріха не приваблювала комерція. Він повернувся в Дюссельдорф, де став готуватися до вступу у вищий навчальний заклад для продовження освіти. Гейне навчався в найкращих університетах Німеччини — ум. Бонні, Геттінгені, Берліні. Там він потрапив у коло видатних філософів і письменників. Його вірші з’являються друком у різних виданнях, і серед них — перша книжка митця під назвою «Вірші», опублікована 1821 р. Вона стала першою частиною його відомої збірки "Книга пісень", яку Гейие наважився послати вже відомому тоді Ґете.

Поет багато подорожував, побував в Англії, Італії, Голландії та інших країнах. Згодом прийняв рішення оселитися у Франції, у Парижі. Ще одна визначна поема Г. Гейне — «Нові поезії» — вийшла друком 1844 р. саме в Парижі. Однак уже через рік важка хвороба раптово вразила й паралізувала його. Кілька років він був прикутий до ліжка, його очі ледве бачили, але навіть у своїй «матрацній могилі* (так називав Гейне свою кімнату) не переставав мислити, стежити за подіями у світі й писати вірші. Останні роки життя поета — це величезний подвиг, який він здійснював щодня, щоб жити та творити безсмертні поезії.

Генріх Гейне залишився в історії світової літератури як натхненний співець природи й людини. Він використовував традиції усної народної поезії, широко застосовував у своїй творчості різні види фольклору, передусім — пісні. "Пісня є критерієм природності", — зазначав поет. Природа і людина зливаються в його віршах в єдине ціле. Пейзаж у творах митця увиразнює нюанси¹ переживань і почуттів особистості, водночас картини природи у віршах Г. Гейне набувають великого емоційного забарвлення, пройняті глибоким внутрішнім чуттям і усвідомленням причетності особистості до вічного руху природи.

Епітет — один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), художнє означення, що підкреслюс характерну рису, визначальну якість предмета або явища, збагачуючи його новим емоційним або смисловим нюансом. У ролі епітета найчастіше використовується прикметник (інколи іменник). Епітет відповідає на питання який? Епітети фольклорного походження, які закріплюють певні значення за предметами та явищами, називаються постійними (наприклад, жива вода, сіра земля, хитра лисиця та ін.).

Метафора — один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), уживання слів у переносному значенні на підставі подібності ознак зображуваних предметів чи явищ; у ролі метафори може виступати будь-яка самостійна частина мови (іменник, дієслово, прислівник тощо), слово або словосполучення.

¹ Нюанс — відтінок, ледь помітний перехід від одного до іншого (смислу, кольору, звуку тощо), незначна розбіжність, розходження в подібних властивостях чогось (предмета, явища, почуття тощо). Часто кажуть: смисловий шоанс, емоційний то-анс, поетичний нюанс, колористичний нюанс, звуковий нюанс і т. д.

Задзвени із глибини

(читати онлайн)

Робота з текстом

1.    Який настрій утілено в поетичному пейзажі Г. Гейне?

2.    Знайдіть в українському перекладі вірша епітети й метафори. Яку роль вони відіграють у поетичному тексті?

3.    Як ви розумієте словосполучення пісенька весни? Що воно означає? Де, на вашу думку, вона звучить?

4.    Знайдіть у вірші повтори окремих слів. Яку роль вони відіграють?

5.    Які повтори звуків (голосних і приголосних) трапляються в українському перекладі?

У вірші Г. Гейне «Задзвени із глибини...» майстерно зображується не тільки весняний пейзаж, але й почуття людини. Це свідчить про розвиток традицій усної народної творчості, де через картини природи розкриваються стани людської душі, переживання та емоції особистості. У побудові вірша наявні два художні плани — реальний і чуттєвий, які розгортаються паралельно.

Чому автор порівнює весняну пісню з дзвонами (дзвіночками, дзвонінням)? У яких словах, повторах (слів, звуків) це втілено?

Які слова оригіналу демонструють прихід весни, її поширення всюди? Чи є в тексті оригіналу епітети й метафори? Назвіть їх.

Наприкінці XIX ст. поетичні твори Г. Гейне перекладали Леся Українка, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Микола Вороний, Михайло Коцюбинський, Павло Грабов-ський та ін. У XX ст. до творчості німецького митця зверталися різні покоління перекладачів, у тому числі Максим Рильський, Микола Бажан, Євген Попович, Сидір Сакидон та ін. Найбільше високохудожніх перекладів Г. Гейне належить Леонідові Первомайському.

Переклади і перекладачі

Крім українських поетів і перекладач ін, вірші Г. Гейне перекладали й російські письменники. Олександру Блоку теж удалося втілити основний настрій твору Г. Гейне.

1.    Якщо ви володієте німецькою мовою, порівняйте оригінал і український переклад вірша. Які нюанси додав перекладач Л. Первомайський до змісту перекладу?

2.    Зіставте ознаки народної пісні із твором Гейне. Які з цих ознак збігаються?

Перевірте себе

1.    Який пейзаж постає у вірші * Задзвени із глибини...* Г. Гейне?

2.    Розкрийте основну тему та ідею твору.

3.    Які почуття людини та якими художніми засобами їх утілено у вірші?

Це матеріал із підручника Світова література за 5 клас О.М. Ніколенко